АВАТАР
Тип статті:
Інтерв’ю
Зображення:
Історія сержанта десантно-штурмового взводу 81-ї окремої аеромобільної бригади ВДВ із позивним “Аватар”, почалася з Майдану. Під час Революції гідності, Петро Святецький — режисер та співавтор багатьох, відомих телевізійних шоу, був одним з активних учасників подій на Грушевського. Саме там він почав здобувати свої перші навички бійця. До цього, як і більшість творчих особистостей, він мав життєву позицію та образ життя, притаманні митцям — творив та прагнув до гармонії. Був схильний до пацифізму і не мріяв про те, щоб взяти до рук зброю. З юних років, Петро займався музикою та грав у різних, музичних колективах. Згодом — вступив до вищого навчального закладу та після його закінчення, почав працювати на телебаченні. Свою кар’єру, він розпочав на маленькій, нікому не відомій ТРК “Альтернатива”, з часом — його доля встигла покидати по іншим телеканалам. Він встиг попрацювати і на СТБ і на 1+1. Зараз він є режисером та співавтором відомих ріаліті-шоу — «Міняю жінку», «Орел і Решка. Шопінг», «На валізах», та «Все для тебе».
«Аватар» на концерті
Але на цтому, список талантів Петра не обмежився і після Майдану, він вирішив спробувати свої сили там, де на його думку він міг би бути корисним своїй країні.
Спочатку, режисер активно долучився до волонтерського руху та зайнявся логістикою гуманітарних вантажів на лінію протистояння. Після кількох поїздок на “передову”, він прийняв рішення про зміну волонтерської діяльність на військову, ставши на захист селища Піски у складі добровольчого батальйону “ОУН”. Побувши де-який час в Пісках, він активно долучається до створення та розбудови тренувального центру “ОУН” в селі Орловець, Городищенського району.
Волонтер Петро СВЯТЕЦЬКИЙ та боєць Валерій ШКАРБАН «СВАТ»
Наступною, бойовою позицією “Аватара”, став Донецький аеропорт. Це було як раз перед тим, як терористи підірвали другий поверх. Зараз його дислокація знову знаходиться на самісінькій лінії розмежування — бля селища Опитне, Ясинуватського району, Донецької області.
В березні 2015 року, режисер та співавтор Українських телешоу, разом зі своїм племінником — Василем, долучаються до лав ЗСУ. Після навчань, за свої високі організаторські здібності, Аватар отримує звання сержанта збройних сил України.
В березні 2015 року, режисер та співавтор Українських телешоу, разом зі своїм племінником — Василем, долучаються до лав ЗСУ. Після навчань, за свої високі організаторські здібності, Аватар отримує звання сержанта збройних сил України.
Позивний “Аватар”, Петро отримав через свою зачіску, яка нагадує образ головного героя з фільму “Аватар”. У збройних силах, “Аватарами” звуть схильних до оковитої бійців. Але не в ситуації з Петром. Ця “наліпка” до нього не має ніякого відношення. “Аватар — це я! А алкоголіки — Пакімони” — жартує режисер.
«Аватар» біля метиостанції ДАП
Нам вдалося зловити героя у Смілі. Він прибув на кілька днів у вимушену відпустку, але люб’язно погодився дати коротеньке інтерв’ю:
— З чого все почалося?
— З того, з чого і у більшості добровольців. Не хотів просидіти біля “тєльмана” свій наданий долею шанс — творити історію.
— Традиційне питання — страшно?
— На передовій? З часом звикаєш. Але не всім вдається перебороти його — страх. Повірте, в бою — за це нікого не судять. Страх — притаманна якість пожному. Не бояться лише дурні. Питання лише в тому, як кожен з нас зуміє його приборкати. Є дуже багато бійців, які так і не змогли його подолати. Тому вони виконують іншу, не менш важливу місію. Хто повернувся до волонтерства, а хто займається чимось іншим.
— Як Ви прокоментуєте статистику щодо наших втрат, цифри відповідають дійсності?
— Я не володію офіційними цифрами, але у порівнянні з ними то у нас втрати відсутні. Вони дуже не організовані і передбачувані. Стратигічно постійно програють, в результаті чого мають дуже печальну, як ви кажете статистику. Складається враження що у них за ці цифри ніхто не переймається.
— Як довго Ви були в ДАП?
— Ми не були в самому аеропорту, ми були на метеостанції, куди потрапили вже під фінал — за 10 днів до того, як противник підірвав другий поверх терміналу.
— Після бою біля ДАП Ви почали піднімати тренувальну базу “ОУН”. Чому саме Ви? Адже Ви — режисер, а не військовий інструктор.
— Перед тим, як зробити свій перший вистріл в бік противника, я чимало тренувався. Вважав, що буде правильно, якщо я передам свої знання молодим.
— Тобто Ви себе готували до війни? Де, якщо не секрет?
— Саме так! Я розумів що на війну маю йти підготовленим, тому в період “волонтерки” я активно консультувався у знайомої “спецури” та брав уроки військогої справи у приватних інструкторів. Тому мені було чим поділитися з молодим поколінням.
— У Вас напевно лишилося багато колег, друзів та знайомих на телебаченні. Вас не запрошують до участі у політичних шоу?
— Іноді доводиться давати коментарі для тих чи інших телеканалів, щодо ситуації на позиціях. Але шоу — ні! У мене на те немає часу, я не для того цим займаюся.
— Вам не важко було переналаштуватися? Адже у роботі режисера та військового немає нічого спільного.
— Помиляєеся! Я особливої різниці не відчув. Зараз я займаюся тим самим, просто трохи за інших умов. А загалом, і минула робота і теперішня полягає у тому, щоб керувати процесом та людьми. Чим і займаюся.
— Чи траплялися у Вас курйозні ситуації?
— Так, звісно! Якось вийшло моє інтерв’ю, в якому було написано про те, як ми з “Бетером”(позивний) вели двогодинний бій з морською піхотою РФ. Так, у нас колись була ситуація з їхніми піхотинцями, але це зовсім інша історія і нас було не двоє. Уявляєте як то читати моїм побратимам? Ми у двох і рота морської піхоти — Голівуд позаздрив би такому сюжету.
— А бувають куменді випадки там, а не «на цивілці»?
— О! Їх безліч
— Можете розповісти?
— Якось хлопці вночі проїхали поворот і випадково заїхали на базу сепаратистів.
— А що тут кумедного?
— Те, що вчасно зорієнтувалися і з криками “Поехали укропов мочить!” вивезли від “сепарів” кілька одиниць важкої техніки та інформацію.
— Вам ще багато лишилося служити?
— Кілька місяців.
— Плануєте продовжити контракт?
— Навряд чи.
— В такому разі, чим плануєте займатися на “дембелі”?
— Я не маю вибору, як повернутися на телебачення. Адже тепер, я маю скільки всього розказати.
Ось така розмова у нас вийшла з Аватаром… Бажаємо йомуудачі та сподіваємося на скору зустріч.
— З чого все почалося?
— З того, з чого і у більшості добровольців. Не хотів просидіти біля “тєльмана” свій наданий долею шанс — творити історію.
— Традиційне питання — страшно?
— На передовій? З часом звикаєш. Але не всім вдається перебороти його — страх. Повірте, в бою — за це нікого не судять. Страх — притаманна якість пожному. Не бояться лише дурні. Питання лише в тому, як кожен з нас зуміє його приборкати. Є дуже багато бійців, які так і не змогли його подолати. Тому вони виконують іншу, не менш важливу місію. Хто повернувся до волонтерства, а хто займається чимось іншим.
— Як Ви прокоментуєте статистику щодо наших втрат, цифри відповідають дійсності?
— Я не володію офіційними цифрами, але у порівнянні з ними то у нас втрати відсутні. Вони дуже не організовані і передбачувані. Стратигічно постійно програють, в результаті чого мають дуже печальну, як ви кажете статистику. Складається враження що у них за ці цифри ніхто не переймається.
— Як довго Ви були в ДАП?
— Ми не були в самому аеропорту, ми були на метеостанції, куди потрапили вже під фінал — за 10 днів до того, як противник підірвав другий поверх терміналу.
— Після бою біля ДАП Ви почали піднімати тренувальну базу “ОУН”. Чому саме Ви? Адже Ви — режисер, а не військовий інструктор.
— Перед тим, як зробити свій перший вистріл в бік противника, я чимало тренувався. Вважав, що буде правильно, якщо я передам свої знання молодим.
— Тобто Ви себе готували до війни? Де, якщо не секрет?
— Саме так! Я розумів що на війну маю йти підготовленим, тому в період “волонтерки” я активно консультувався у знайомої “спецури” та брав уроки військогої справи у приватних інструкторів. Тому мені було чим поділитися з молодим поколінням.
— У Вас напевно лишилося багато колег, друзів та знайомих на телебаченні. Вас не запрошують до участі у політичних шоу?
— Іноді доводиться давати коментарі для тих чи інших телеканалів, щодо ситуації на позиціях. Але шоу — ні! У мене на те немає часу, я не для того цим займаюся.
— Вам не важко було переналаштуватися? Адже у роботі режисера та військового немає нічого спільного.
— Помиляєеся! Я особливої різниці не відчув. Зараз я займаюся тим самим, просто трохи за інших умов. А загалом, і минула робота і теперішня полягає у тому, щоб керувати процесом та людьми. Чим і займаюся.
— Чи траплялися у Вас курйозні ситуації?
— Так, звісно! Якось вийшло моє інтерв’ю, в якому було написано про те, як ми з “Бетером”(позивний) вели двогодинний бій з морською піхотою РФ. Так, у нас колись була ситуація з їхніми піхотинцями, але це зовсім інша історія і нас було не двоє. Уявляєте як то читати моїм побратимам? Ми у двох і рота морської піхоти — Голівуд позаздрив би такому сюжету.
— А бувають куменді випадки там, а не «на цивілці»?
— О! Їх безліч
— Можете розповісти?
— Якось хлопці вночі проїхали поворот і випадково заїхали на базу сепаратистів.
— А що тут кумедного?
— Те, що вчасно зорієнтувалися і з криками “Поехали укропов мочить!” вивезли від “сепарів” кілька одиниць важкої техніки та інформацію.
— Вам ще багато лишилося служити?
— Кілька місяців.
— Плануєте продовжити контракт?
— Навряд чи.
— В такому разі, чим плануєте займатися на “дембелі”?
— Я не маю вибору, як повернутися на телебачення. Адже тепер, я маю скільки всього розказати.
Ось така розмова у нас вийшла з Аватаром… Бажаємо йомуудачі та сподіваємося на скору зустріч.
Коментарі